Навчімося згортати крихти хліба в кулачок,
Бо дотепер пронизує кістки жахливий холод,
Коли у фільмах бачим спухлих діточок.
То ж, Боже, дякуєм Тобі, що наші діти не голодні,
Що завжди біля них батьки,
І нині згадуєм і молимось за тих, що у роки голодні.
Заснули, не діждавшись ситої весни…
Запалімо свічку памʼяті.
